Стежками польовими

Вчора ми прогулялись в полі. Даринка дуже хотіла знайти ромашки, маки і волошки для букету. Сільська романтика, букет з польових квітів. )))

Всі, мабуть, знають, що на ромашці гадають "любить, не любить" і цікаво чи є серед вас хтось, хто цього не робив ніколи... Ну серед дівчат, так точно не має таких.)))
Так пам'ятаю, в сусідки росли багато ромашок біля плоту і ми їй постійно виривали їх, щоб почувати їй пелюстки і як мантру говорили - любить...не любить...любить...не любить.

Польові ромашки їхні. Вони не такі великі, але якісь вони мені красивіші.

Спершу діти збирали квіти, а мені щось не хотілось, але потім і я піддалась спокусі)))) в рух пішли селфі.

Треба ж чоловікові фоточки висилати;)

Ми гарно прогулялись.

Такі змішані відчуття. Ти йдеш прекрасним полем, неподалік ліс, праворуч росте жито, за ним пшениця, пролітають птахи над головою і виспівують, в траві цвіркуни свою музику заводять, вітер колише траву і вона ледь шумить, квіти розбавляють зелень - таку свіжу і густу...і ти йдеш безтурботно по стежці, дивлячись на це і до кінця не може душа радіти, бо в світі існує зло, яке в тебе це хоче забрати, яке готове знищити все чим ти живеш і чим радієш.
Поряд є діти, які попри все, смішать тебе і змушують "взяти себе в руки", але до кінця буду щаслива, коли поруч буде вся сім'я.

А ось такий букет у мене вийшов.