Гриби на карпатській галявині
Через різдвяні свята я зробив вимушену паузу в написанні розповіді про свою останню в минулому році поїздку за грибами. Але перший етап різдвяно-зимових свят вже позаду, то ж пора повернутися до свого "грибного" блогу 😊.
На випадок, якщо ви вже підзабули початок цієї історії, то я коротко нагадаю.
В перший день листопада ми невеличкою компанією вирішили закрити грибний сезон красиво. Для цього ми поїхали в Карпати. Нас було шестеро дорослих і одна дівчинка-підліток. З самого початку ми були ошелешені знахідкою неймовірно великих, але дуже міцних білих грибів. Також нам траплялися опеньки, які ми спочатку не брали, бо ж ми приїхали в гори не за цим. Але згодом ми все ж почали кидати до своїх відер трохи молодих екземплярів.
Як я вже згадував, ми не ішли вгору чи вниз, ми просто йшли по схилу гори (чи хребта) приблизно на одному рівні. Так ми добралися до величезної галявини, яка утворилася на місці старої вирубку лісу. Цей відкритий простір дав нам змогу помилуватися прекрасними карпатськими ландшафтами.
Ну і як же без фото на фоні гір 😆:
На краю галявини, в западинах поміж заплутаного коріння ми шукали опеньки. Бо, хоч ми зі шваґром спочатку не брали їх, то більшість з нас пакували все, що бачили їстівного 😄.
А ще на вирубці росло дуже багато молоденьких ялиночок. Шваґрів брат запитав, чи можна їх викопати і чи вони приживуться. Я відповів, що ймовірність того, що вони безпечно переживуть пересадку, дуже висока. Ми з дружиною два роки до того те ж відпочивали в Карпатах і накопали собі кілька мацьопких смерек, які ми посадили вдома. Вони чудово прижилися.
Всередині лісу водночас було світло і темно, а височезні карпатські смереки нагадували корабельні щогли:
Ми вирішили зробити невеличкий привал, щоб перепочити, перекусити та випити води. Але одразу зібратись всім не вийшло, дехто ще збирав гриби. Та що там казати, коли на місці привалу ми знайшли гриби))
Після короткого відпочинку ми пішли далі. На старому поваленому стовбурі я знайшов білі гливи (ті, що вішанки). Я із задоволенням зрізав їх і кинув у своє відро.
Про те, що було далі, я розповім вам далі друзі, наступного разу (бо зараз це не дозволяє зробити мені мій син 😊). Стежте за моїм блогом))