Туреччина. Загальні спостереження від поїздки
Отже, ми в Стамбулі. Але вже післязавтра додому.
Орендованої машини позбулися, хоча підозрюю, що остаточний розрахунок ще не відбувся. Щонайменше один штраф ми піймали.
Поділюся своїми загальними спостереженнями від Туреччини в цій поїздці. Як водій, пасажир, і турист-пішоход.
Проїзд на червоний сигнал світлофора нормальна річ, особливо по правому ряду. Не під кінець, а коли треба.
Пішоходи теж спокійно переходять вулицю там, де треба, а не на переході і не на зелений. І при цьому не квапляться, особливо у маленьких містечках. І не важливо, з якою швидкістю їздять машини. Нація безсмертних 😄
Викинути жестяну банку з вікна авто на ходу тут на жаль теж нормально.
Увечері на вулиці пахне димом. Дровами. У маленьких селах і невеликих містах. Я не знаю, чому, не можу сказати, що з димарів кругом йле дим, що топлять дровами, але мені пахне пів ночі димом, всюди. Навіть в Чанаккале.
Водії бібікають. Пішоходам, водіям, і навіть на порожніх вулицях, коли нікого нема. У Стамбулі навіть водії водних поромів перебібікуються 😆 Підозрюю, що це таємний код. Нам ні разу не бібікнули 🙄
Коти тут дуже балувані. І це кажу вам я, Галя. Їм на вулицях ставлять тарілочки з сухим кормом. Просто для котів, не для конкретно свого.
Дуже гарна природа, і доступ до неї. Нема зайвих огорож, парканів, забудов уздовж води. Просторі набережні. Але всюди дуже багато пластику, кульків і взагалі сміття. Його не сортують. Одного разу сміття впало на дорогу просто у нас за спиною. Це дуже сумно.
Правила тут порушують майже так само охоче, як у нас. На відміну від нас, люди тут всі дуже пишаються своєю країною і не приховують це.
Розвороти на трасах у нас продумані краще.
Думаю ми знайшли найгіршу дорогу в Туреччині, і вона така ж, як найгірша у нас. Вийняток, що підтверджує правило? У них, принаймні, поруч будувався новий автобан.
На всіх серйозних заправках двері в туалети відкриваються безконтактно. У нас такого, здається, нема ніде.
Багато банків і всюди повно людей. Якщо десь стоїть на вулиці черга або невеличкий натовп, то найімовірніше це банк.
У готелях для того, щоб була гаряча вода, кран треба повернути вліво. У всіх готелях по всій країні. Мене це досі дивує, хоча мабуть не повинно.
Опалення не просто дровами, а вугіллям в безлічі старих будинків. Знову ж таки це в будинках з старою системою, яку я зблизька не роздивлялась, просто мене саму вразило, коли ми приїхали святкувати Новий Рік до свекрів, і вийшли з аеропорту в Адані, а все місто-мільйонник було вкрито сизою димкою (приїхали ми рано вранці). Воно наскільки я розумію вивітрюється, бо недалеко море і загалом низька рослинність.
Але в будинку моїх свекрів, який збудований десь років 20-25 тому в новому районі немає опалення взагалі. Вони гріються кондиціонером. Ми прогрівали собі кімнату на ніч обігрівачем, але все одно вікна нещільні, тож дуже швидко стає холодно.
І тільки в будинках, що збудовані після 2010 є центральне газове опалення. Це може бути інакше в інших районах, адже чоловік мій з найтеплішого району Туреччини.
А стосовно сміття ми зовсім нещодавно дивились з чоловіком турецький фільм про людей, які носяться з тачками по Стамбулу і вибирають з смітників те, що можна здати на переробку. Фільм художній, але головні герої ось такі. І я відповідно розпитувала, чи воно ось так, і чи немає розмови про сортування, а він сказав, що за цим стоїть своя місцева мусорна мафія, і щоразу дуже великий спротив, бо безліч людей втратять джерело доходу, якщо мусор почнуть сортувати. Хоча ще невідомо скільки довелось би переучувати.
Я бачила цих людей, що типу сортують сміття, ми були в тому районі в Стамбулі. А більше і їх ніде не бачила.
Все одно дивно. Невже мафія по всій країні? Навіть якщо так. Ми були в місцях, далеких і маленьких. Там смітять тільки місцеві. Чому не прибирає громада, еко активісти? Вони ж там відпочивають і живуть постійно серед свого ж сміття. Це скоріш да все низька свідомість населення. Ех, дуже прикро.
То ви там живете чи тут?
Ми зараз живемо в Українці під Києвом :)
Час від часу ми про політику розмовляємо, тож мій чоловік розповідав, що за довгий час відсутність політичної конкуренції і однопартійність призвели до багатьох проблем з благоустроєм. На останніх виборах вже величезними зусиллями вдалось привести опозиційних політиків і ніби потроху щось міняється. Вони дуже сподіваються, що наступного року Ердогана буде замінено. Подивимось.
Проте це про централізований благоустрій. Що ж до індивідуального, то у нас все ж різні культури. Наприклад, хоча в Україні також дуже багато їжі, але настільки, щоб постійно викидати все, що не з'їли ввечері, ми не балувані. І в той же час ми з чоловіком в нашому wish-листі всього, що нам потрібно купити, маємо і подрібнювач харчових відходів, щоб взагалі мінімізувати непереробне сміття, яке ми будемо виносити на вулицю. І відповідно все, що гниє і смердить, змивати в каналізацію. На мій погляд це просто must have в турецькій культурі і згодом ми обов'язково батькам також подаруємо. Бо як вони починають чистити тарілки перед тим, як покласти в посудомийку! Спочатку залишки їжі струшують в пакети (і це пакетища), потім змивають те, що ще залишилось, воно забиває трубу, вони його проштовхують... Хоча на вулиці тепло, тож все це зразу виноситься до найближчого смітника.
Такого, щоб прямо на вулицях було сміття, а не на смітниках, я не пам'ятаю, але я все ж не часта гостя в Туреччині і винятково відвідувала батьків чоловіка і прогулювалась по набережній там. Вдома я акцентую увагу, якщо побачу сміття на вулицях, але в Туреччині не пам'ятаю, щоб звернула увагу. І останній раз ми їздили більше двох років тому.
Що ж до екоактивістів. Я просто не можу бути настільки в курсі. І в Каневі (моєму рідному містечку), і в Українці постійні збори і прибирання, що правда не зменшує того факту, що і людей, які їм роботку створюють, ой як багато.
Але є і те, що мені дуже подобається в їхній культурі, і це культ свіжого хліба. До сніданку хтось бігає купувати тільки-но спечені булки в пекарню, ввечері о 16.30 в кіоск на розі вулиці привозять великі гарячі батони. Я до заміжжя взагалі собі хліб не купувала, і в Україні досить байдуже ставлюсь, але ось так... я не можу його не їсти.
Ох, цей їхній свіжий хліб.... Не нагадуйте проти ночі ))) Щойно дочка питала, чи нема часом хліба 😁
Ми восени були тут з туром, і наші гіди в аеропорту всім роздали "комплімент" - бублики з сезамом.
І от цього разу ми вперше купили їх самі в пекарні в Бурсі. І з'їли не всі, решта возили з собою. Через 2 дні бублики були все ще дуде смачні! Набагато смачніші, ніж ті, якими пригощали нас гіди. Я себе питала - де ж такі несвіжі можна взяти?
Про подрібнювач в мийку теж мрію ☺
"Орендованої машини позбулися" - звучить як початок бойовика чи детективу ))
Та я всю дорогу переживала, щоб воно не розсипалось. Весь час щось у ній стукало і тремтіло. Стрьомно )))
На першому фото перша машина. Потім в неї почало клинити гальма і ми її обміняли
Прекрасна розповідь. Особливо сподобалась інформація про котів і бібікання водіїв.
Нуу, про котів недивно, сам пророк Мохамед започаткував цн відношення до них.)) А бібікання це просто ульот. Особливо, якщо готель біля дороги, і зранку скутери і чотириколісні драндулети гримлять по бруківці і бібікають о 7 ранку. А ти щойно забрімав після першого даклику до молитви 😆
!BEER
Звучить дуже весело.
Sorry, out of BEER, please retry later...