Грибочки біля мого дому

Давненько я не знаходив підберезників під березами (перепрошую за тавтологію😄) неподалік від мого дому. Цілком може бути, що це було 4 роки тому, в той благословенний час, коли я полював за будь-якими фото грибів, щоб запостити їх у стіміт в надії зловити "джекпот", тобто жирний стовідсотковий апвоут від @blocktrades. Можна сказати, що саме гриби допомогли мені повірити у тоді ще невідому для мене дивину - соціальну мережу, яка виплачує користувачам винагороди за прости (це дуже спрощений підхід, але, мабуть, ви і так в курсі, як це працює 😊). Коли під твоїм першим постом з'являться магічна циферка у 100 доларів (за тиждень чи два вже менше, бо курс стіму тоді постійно падав), це мотивує на пошуки грибів та їх фотографування, хоча я і так є пристрасним грибником ще з дитинства.

З того часу багато-що змінитися. Тоді у мене була цифрова мильничка, яка не дозволяла робити якісних фото. Та й берези, біля яких росли тоді і ростуть зараз гриби, стали значно вищими. Взагалі, це дуже дивне відчуття - спостерігати як ростуть у височінь дерева, які ти посадив власними руцями. Тоді й починаєш замислюватися, що, ти, в принципі, вже далеко не пацан і в тебе двоє дітей. Печалька... (це я не про дітей, звісно).

Коротше, зробив я декілька фото підберезників, сироїжки (їх також багато росте під моїми березами), а ще молоденького червоного мухомора, який також вирішив здійснити експансію у напрямку до нашого саду.