My #SaturdayMemories

in Team Ukraine4 months ago

Якось так виходить, що я стабільно пропускаю челендж #SaturdayMemories від @olga.maslievich, хоча кожного разу налаштовуюсь написати, якісь спогади. Певно потрібно почати робити дописи на суботу заздалегідь, адже загалом є що розповісти.

Somehow it turns out that I consistently miss the #SaturdayMemories challenge from @olga.maslievich, although every time I set out to write some memories. You probably need to start making posts on Saturday in advance, because in general there is something to tell.

Сьогодні розповім про те, що трапилось рівно рік тому! Відчуття, що сама доля, а вірніше сповіщення від гугл фото відчули, що пора сісти знов надрукувати текст.

Today I will tell you about what happened exactly a year ago! The feeling that fate itself, or rather notifications from Google photos felt that it was time to sit down to write the text.

Отже, рівно рік тому, мій молодший брат, нарешті, офіційно закінчив школу та отримав атестат! От знаєте це той момент, котрий чекали не тільки батьки, а і старша сестра (тобто я), котрій набридло періодично проходити шкільний курс вдруге. Я ж то своє вже "відсиділа"!

So, exactly a year ago, my younger brother finally officially finished school and got a certificate! You know, this is the moment that not only my parents were waiting for, but also older sister (that is, me), who was tired of periodically taking a school course for the second time.

Урочиста церемонія видання атестатів та відправки дітей в доросле життя відбулась в приміщенні філармонії. Хоча, ото я зара вдягну окуляри та побуду трішки занудним істориком та любителем розставляти крапки над і.

The solemn ceremony of issuing certificates and sending children to adult life took place in the Philharmonic. Although, I'm going to put on my glasses and be a bit of a boring historian and fact lover.

received_184019489962859301.jpeg

Насправді, це приміщення являється синагогою ортодоксальної громади євреїв-ашкеназі в Ужгороді, а Закарпатська обласна філармонія використовує це приміщення для свої концертів та інших урочистих заходів. Взагалі, про цю будівлю я ще напишу більш детально найближчим часом, але тепер про інше.

In fact, this room is a synagogue of the Orthodox Ashkenazi Jewish community in Uzhhorod, and the Transcarpathian Regional Philharmonic uses this building for its concerts and other celebrations. In general, I will write about this building in more detail in the near future, but now about something else.

Як завжди, урочиста частина заходу відбувалась із виступами вчителів, директора, деяких батьків та самих випускників.
Ну, а весь час, що ми сиділи в приміщенні на вулиці вирував армагедон. Це така собі погодна традиція Ужгороду, на останній дзвоник та на вручення намагатись змити всіх дітей. Чесне слово, це відбувалось усі 10 років мого навчання та навчання мого брата.

As always, the solemn part of the event took place with speeches by teachers, principal, some parents and the graduates themselves.
Well, all the time that we were sitting insight, on the street raging Armageddon. This is a kind of weather tradition of Uzhhorod, to try to wash away all the children at the last bell. Honestly, it happened all 10 years of my education and my brother's education.

IMG_20190627_15324601.jpeg

Наша спільна фотографія того дня тільки одна. Одразу після закінчення святкового дійства. І цю фотокартку я практично випрошувала наступним діалогом:

  • Давай сфотографуємось
  • Ні
  • Ну, будь ласка
  • Я це не люблю
  • Ну давай, я тебе не буду чіпати рік із проханням заселфитись
  • Ладно

Our joint photo of that day is only one. Immediately after the festive event. And I practically begged for this photo in the following dialogue:

  • Let's take a picture
  • No.
  • Please
  • I do not like it
  • Come on, I will not touch you for a year with a request to selfie
  • Okay

Як можна зрозуміти, брат у мене не сильно фанатіє від фотографування. Сьогодні він у мене гордий студент факультету міжнародних відносин і досі не любить фотографуватись 😊

As you can see, my brother is not a big fan of photography. Today he is a proud student of the Faculty of International Relations and still does not like to be photographed 😊

new logo.png

Sort:  

Така ситуація з погодою на випускний тому, що місто хоче поскоріше випхати з себе тих дорослих школярів ))

блін, щось ще обідніше стало )))

Привіт @scrodinger. Я дуже рада, що ти підтримала мою ініціативу , а коли я побачила на першому фото вашу розкішну філармонію, я була в ще більшому захопленні. Я шалено закохана в ваше місто Ужгород, воно мені нагадує Прагу, лише в Мініатюрі, і маленькі містечка Чехії. Я писала теж пост про синагогу, ще в Стіміті.
Це я і синагога в 2018 році )))

2.jpeg

Чи можна звертатись до тебе по імені?

Привіт, звичайно можна ) я Юля )
Ініціатива справді дуже класна в плані, що можна згадати детально якісь цікаві моменти і все-таки поділитись ними, а не просто залишити у власному архіві )
Так, потрібно буде пошукати твої дописи та подивитись, як моє місто бачать інші люди, хоча здається десь щось я бачила, коли періодично забігала на стіміт подивитись, як там справи.
взагалі, такі відгуки до самого Ужгороду дуууууже приємно читати! Дякую )

Приємно познайомитись Юля. Мені теж завжди цікаво читати відгуки про мій Львів.