Спогади про осінній грибний похід з друзями

avatar

PA131680.JPG

Минулої осені до мене зателефонував був мій давній друг та одногрупник і спитав, чи я не зібрався я часом по гриби, бо він не надто часто ходить в ліс шукати лісові дари, тому хотів приєднатися до когось більш досвідченого. На жаль я тоді якраз саме збирався у гірський похід (про це я також напишу, але трохи згодом), тому я відмовив йому, але пообіцяв зателефонувати наступного разу, коли ми з іншими моїми товаришами збиратимемось до лісу.

Чекати довелось не надто довго, лише через тиждень, коли настали вихідні, я та мій шваґро почали збирати учасників походу за грибами. Я зателефонував своєму другу, а він сказав, що візьме із собою дружину, проте вранці з ними забажали іти в ліс ще їхні діти, хлопчики 10 та 8 років. До нашої постійної команди грибних шукачів, до якої крім мого шваґра та мене ще входять брат мого шваґра та його друг, приєдналися батько та дядько шваґра (для непосвячених справжня Санта-Барбара!😄) Загалом нас зібралося 10 людей, якщо рахувати дітей, тому до лісу ми їхали трьома автомобілями!

Отож, наші три авто були змушені проїхати близько 10 км по ґрунтовій дорозі, місцями ми переживали, що не зможемо проїхати, бо ми не використовували позашляховики, а звичайні авто з низькою підвіскою. Проте ми спромоглися приїхати максимально близько до лісу. Ми залишили авто на галявині, а самі ми пішли до лісу. Там ми зазвичай шукали білі гриби, проте цього раз їх там не було, нам вдалося знайти лише декілька глив. Я хочу зазначити, що ми рідко ходимо по гриби такою великою компанією, бо для того, щоб кожен з нас знайшов хоча б відро грибів, треба загалом знайти 10 відер! Я трохи забіжу наперед, того дня в середньому кожен учасник походу знайшов десь по пів відра грибів, що є непоганим результатом для такої кількості людей. Тут ще варто врахувати, що цього року грибний сезон не надто вдалий, принаймні в нашому регіоні. Але ми не надто засмутилися, бо місця, де ми побували, виявилися дуже красивими, і наш похід вже через те був успішний.

Повернемось власне до того місця, де я трохи перестрибнув уперед. Знайшовши кілька грибів, ми вирішили піти в інше місце і вийшли з лісу на величезну галявину, більше схожу на величезне поле. Посеред галявини росла одинока береза, біля якої колись ми знайшли багато підберезників. І яким же було наше здивування, коли ми знову знайшли нам цілу купу грибів (знову підберезників), хоча вже дещо старих. На цьому місці ми трохи затрималися, а я зробив багато гарних фото, бо довкола простягалися справді дуже красиві краєвиди.

Після того, як ми пішли далі, ми знову зайшли всередину лісу, де панували золоті кольори осені. Там було менше простору, проте також дуже красиво. Про те, що ми знайшли там, я розповім вам наступного разу.

Цю розповідь ви можете прочитати англійською у моєму тревел-блозі.



0
0
0.000
0 comments