Пошуки грибів у горах в дощову погоду
Загальноприйнятою є думка, що збирати гриби потрібно у тишині та повному спокої, а велика галаслива компанія грибників нічого не зможе знайти. Це неправда, я вже переконався в цьому декілька разів. Шум тут ні до чого і гриби не мають ніг і аж ніяк не можуть втекти від грибників. Основним недоліком такого способу збирання грибів є те, що велика компанія є дуже повільною та малокерованою і не зможе покрити велику площу, бо залежатиме від найслабшого члена своєї групи і якщо всі ходитимуть разом, то навряд чи вони зможуть зібрати багато грибів, бо на всіх не вистачить, тому велика компанія буде змушена природним чином розділитися на менші і більш мобільні підгрупи і зустрітися разом вже в пункті збору, щоб похвалитися своїми грибними трофеями.
Така передмова пов’язана з тим, що я хотів пояснити те, що збирати гриби разом з великою компанією може бути дуже весело. Позаминулого літа я та мої друзі вирішили поїхати в гори збирати гриби. Це була спонтанна (і тому найкраща ідея), ми швидко зібрали 16 людей, які вирішили поїхати в гори. Звичайно, це не був повноцінний гірський похід, але це також не була піша мандрівка за грибами по рівній місцевості, це було дещо середнє.
Отож ми вирішили поїхати в гори біля села Мислівка, розташованого в Долинському районі Івано-Франківської області. Це доволі відоме в грибних спільнотах місце, вочевидь хтось із нашої групи був там раніше і запропонував його як початкову точку нашого маршруту. Оскільки Мислівка знаходиться доволі далеко від Львова, приблизно в трьох годинах їзди автомобілем, то щоб нормально виспатися вночі і піти рано-вранці по гриби, то ми виїхали зі Львова десь о п’ятій годині пополудні і до дев’ятої години вечора ми вже були в горах. Ми розбили табір вже в сутінках, в старому яблуневому саду за селом, на березі річки Свіча.
Коли ми розбили табір, ми вирішили трохи розважитися. Ми розпалили вогнище і сиділи довкола нього, розповідаючи цікаві історії. Потім коли ми отримали жар, ми приготували на ньому шашлик. Потім ми пили вино і знову розповідали історії, сміялися, всі було дуже весело. Ми всі лягли пізно спати, не зважаючи на те, що ми збиралися прокинутися доволі рано, щоб піти по гриби.
Наш табір ожив близько дев’ятої години ранку. Ті, хто прокинувся першим, приготували сніданок для решти. Коли всі нарешті поснідали та зібралися по гриби, була десь одинадцята година. І тут розпочався дощ, проте ми всі мали дощовики, тому попри те, що падав дощ, ми всі пішли по гриби.
Спочатку в лісі були лише сироїжки (такі як на фото), проте потім почали траплятися і більш цінні гриби, але про це я розповім вам завтра, друзі.
Цей пост також можна прочитати англійською мовою у моєму тревел-блозі.