Мій похід за грибами у гори біля села Кам'янка

Якось у мене не склалося з риболовлею. Звісно, у дитинстві я, як усі діти, які виросли в українському селі, де була водойма, більша за калюжу, захоплювався риболовлею. У мене була саморобна вудочка з вудилищем із ліщини та поплавок із гусячого пера. За допомогою цієї вудочки мені вдавалося ловити дрібну рибу, яку я засолював на тараньку. Проте це моє захоплення не виросло у щось більш серйозне, воно залишилося у дитинстві, на відміну від іншого мого хобі – збирання грибів. Мабуть це через те, що я не надто люблю сидіти на одному місці, а більше полюбляю рухатись. Коли ходиш за грибами, то інколи доводиться проходити дуже великі відстані і мені це подобається. А коли я вперше пішов у гірський похід, то просто закохався в гори і відтоді намагаюся не пропускати жодної нагоди потрапити туди.

Цей довгий вступ був потрібен мені, щоб ви зрозуміли мою радість, яку я відчув, коли я отримав можливість поїхати за грибами у гори і поєднати два моїх захоплення в одне. Це був короткий одноденний похід в гори біля села Кам'янка Сколівського району Львівської області. Я поїхав туди зі своїм шваґром, його братом та ще двома нашими знайомими, один з яких показував нам грибні місця, бо я був там вперше.

Спочатку ми просто йшли по лісистому гірському хребту, збирали гриби, ягоди та запашні гірські трави, такі як чебрець та меліса, щоб потім вдома зварити запашний і дуже смачний чай.

Чесно кажучи, ми грибів тоді не знайшли дуже багато грибів. Наприклад, жодного білого гриба нам так і не трапилося, ми знаходили, в основному, червоноголовці та сироїжки. Проте відсутність грибів не надто мене засмутила, адже я був в горах і міг милуватися неймовірними гірськими краєвидами та селом внизу.

Також вартими уваги були гірські луки (не знаю чи можна їх вважати аналогом альпійських чи простосто карпатськими), де було повно красивих квітів, які ми називаємо просто дзвониками через форму квіток.

Після декількох годин ми спустилися вниз і, користуючись нагодою, відвідали водоспад Кам’янка неподалік від села з такою самою назвою. Там зі мною трапилася невеличка халепа, мій телефон вислизнув з кишені і впав у воду. Проте я його одразу ж витягнув з води, вимкнув і висушив, з ним все було добре і після цього він працював ще два роки, доки у ньому не здулася батарея (а після заміни батареї він зараз вірою та правдою служить шваґрові.

Ми повертались до Львова автомобілем і зробили ще одну зупинку на річці Стрий, де вирішили трохи поплавати, бо було дуже спекотно. Тому я можу з упевненістю сказати, що наша мандрівка була чудовою і нам варто більше їздити кудись у цікаві місця. А ще я хочу теплої літньої погоди без необхідності носити влітку светр!