Осінні елегії (а може і ні)

in QUAClast month

липи листя 2.jpg

Не знаю чи правильне слово я вжила у заголовку свого поста (я про елегії), просто це слово саме якось вистрибнуло, коли я намагалася певним чином охарактеризувати свій не надто веселий настрій. В поезії елегіями називають вірші сумного, меланхолійного або ж журливого характеру.

А мій настрій зараз дещо інший, у ньому зараз спалахують подекуди ще нотки гніву. Десь півгодини тому у мене була сварка на підвищених тонах із членом родини. Я увірвалася в уже триваючий конфлікт, ставши на захист однієї із сторін, дозволивши своєму гніву вибухнути, хоча зазвичай я більш виважена. Просто я не люблю слухати дурниці, а саме дурниці були основою для розгорання цієї дурнуватої ситуації. Я кажу дурнуватої, бо я могла б промовчати і тоді б не наговорила дурниць, про які тепер шкодую, хоча сам початок сварки знову і знову підживлює іскри гніву.

Початково мій пост мав бути дещо іншим, але ця злість, що охопила мене, налякала і лякає мене. Я не очікувала такого, мабуть ці всі приглушені мною негативні емоції, які я несвідомо ховала всередину, вирвалися назовні. Це дещо гидке відчуття, коли ти втрачаєш контроль над собою, не подобається його відчувати. Краще просто сумувати і відчувати звичну осінню меланхолію, дивлячись на опадаюче листя, поки воно ще є на деревах.

липи листя 3.jpg

липи листя 1.jpg

P. S. Я тут трішки помедитувала над своїми фото, стало трохи легше, принаймні гнів пройшов, залишилася втома і сум.