Дорога до Синевиру, частина 2
На берег озера Синевир заборонено приїжджати машинами, тому ми залишили наше авто біля входу, а самі пішли пішки, взявши із собою рюкзаки із їжею та напоями. Найперше, що мені хочеться відзначити після виходу з машини, це чисте гірське повітря, наповнене ароматами хвої та місцевими карпатськими травами а також, неймовірні гірські пейзажі та прекрасна природа, які настільки вразили нас своєю красою, що ми вирішили зупинитись тут на деякий час та зробити невеличку фотосесію.
Гори та тутешня природа варті того, аби приділити їм часу та зробити декілька світлин:
Також нашу увагу привернули старі дерев’яні хати, які виглядали ще дуже міцними, хоча їхній вік, без сумніву, був дуже значним. Останнім часом у світі поширилася мода на все екологічно чисте і стосується це не лише продуктів, а й будівель. Будинки з дерева довговічні, можуть прослужити до двох століть, їх легко розібрати, транспортувати та вже на місці скласти, тому навіть на старі будівлі є попит. Гуцульські хати купують не лише заможні українці, серед яких чимало депутатів, директорів великих підприємств, акторів, політиків з Києва, Одеси та Дніпра, а представники середнього класу, але вони транспортують їх, а оселяються в горах.
Ще я звернула увагу на величезну копицю сіна. У Карпатах сіно сушать на ”островах” — вкопаних у землю стовбурах смерек із сухими гілками. Це сіно мало контактує із землею, дощова вода не підмочує його, тому таку копицю можна скласти із свіжоскошеної трави і вона в будь-якому випадку висохне, бо продувається вітром. Такий ”острів” витримує кілька центнерів трави. На землі сіно сохне набагато довше, його можуть вимочити дощі, а на "острові" сіно висихає за тиждень.
Зробивши декілька фото біля цих старих дерев’яних хат та копиці сіна, ми пішли далі. Біля нашого шляху ми побачили маленькі скульптури місцевих мешканців, гуцулів, які танцюють аркан. Здавна аркан був головним елементом обряду посвячення гуцульського хлопця у легіні (тобто обряд ініціації, вступлення в доросле життя). Після участі у ньому він отримував право ходити на танці, носити бартку (гуцульську бойову сокиру) та підперезуватися чересом (широким поясом), тобто ставав дорослим. Перекази свідчать, що вперше гуцульський танець “Аркан” виконали легендарні воїни, які зійшли з гір. Можливо, це були кельтські племена бойї або галли, які тривалий час проживали в Карпатах. До речі, сам танець "Аркан" по духу і змісту тотожний ірландському "Ev Sistr" і бретонському "Та Ev Chistr, Laou!". Мене особисто завжди заворожила первісна прадавня магія чоловічих танців, чи то аркану, гопака чи грузинських танців.
Зробивши фото біля танцюючих чоловічків ми попрямували далі. І ось ми вже бачимо вдалині озеро Синевир. Але про нього я розповім вам у наступному пості, бо воно справді вартує цього.
Факти, наведені в цьому пості, взяті мною із мого англомовного блогу про подорожі.