Тонка грань між миром і війною

Ця весна була дуже холодною, сірою та зовсім не радісною, співзвучною тій жахливій війні, яку розпочали росіяни (чи то продовжили, враховуючи їхні багатовікові спроби знищити нас як народ). Війна триває і досі, схоже, що невдовзі нас чекає спроба захоплення всього Донбасу, але погода вирішила пом'якшити своє суворе невдоволення, тепло сонечко зігріло довкілля і природа почала прокидатися зі сну. Листя на окремих деревах вже почало скидати важку шкаралупу бруньок, яка захищала їх і водночас тримала в полоні впродовж всієї зими, трава стала зеленішою та соковитішою, втративши хворобливий жовтий відтінок, а в лісах милують здаля око цілі поля квітучих анемон.

This spring was very cold, gray and not at all joyful, in tune with the terrible war that the Russians started (or continued, given their centuries-long attempts to destroy us as a people). The war is still going on, it seems that soon we will try to capture the whole Donbass, but the weather decided to mitigate its severe discontent, the warm sun warmed the environment and nature began to wake up. The leaves on some trees have already begun to shed the heavy shell of the buds, which protected them and kept them captive throughout the winter, the grass became greener and juicier, losing its painful yellow hue, and whole fields of flowering anemones are pleasing in the woods.

Коли бачиш картину квітучої природи, мимоволі згадуєш попередні, мирні весни, коли єдиною турботою під час прогулянки до весняного лісу було надто спекотно через відсутність листя на деревах. Зараз відчуття змішані - начебто відчуваєш спокій та умиротворення, але водночас розумієш наскільки тонка грань яка відділяє мирний стан від трагедії війни - всього лиш один приліт ракети, яку не збила система ППО.

When you see a picture of blooming nature, you involuntarily remember the previous, peaceful springs, when the only concern during a walk in the spring forest was too hot because of the lack of leaves on the trees. Now the feelings are mixed - as if you feel calm and peaceful, but at the same time you understand how thin the line separating the state of peace from the tragedy of war - just one missile landing, which was not shot down by the air defense system.

Схоже, що саме на ракетні удари по мирних містах зараз робить ставку Росія. Саме таку задачу поставило рашистське командування своїм придуркам-підлеглим - якщо не вдасться захопити українські міста на сході України до дев'ятого, то зрівняти їх з землею. Тобто якщо плани по захопленню йдуть коту під хвіст, то орки максимально починають відповідати своїй природі і нищити все, що бачать.

It seems that Russia is now betting on missile strikes on peaceful cities. This is exactly the task the racist command has set for its foolish subordinates - if it fails to capture Ukrainian cities in eastern Ukraine by the ninth, it will level them to the ground. That is, if the plans to capture go to the cat's tail, the orcs begin to conform to their nature and destroy everything they see.

Та як би російські виблядки не старалися, українців не зламати. Ми вистоїмо і обов'язково відбудуємо зруйновані міста, за кошт репарацій від Росії, на яку чекає міжнародний трибунал та вічна ганьба серед вільних народів світу.

But no matter how hard the Russian bastards try, they can't break the Ukrainians. We will withstand and rebuild the destroyed cities, at the expense of reparations from Russia, which awaits the international tribunal and eternal disgrace among the free peoples of the world.