Останній день жовтня

Останній день жовтня у цьому році видався дуже сонячним та теплим, в полудень температура навіть сягала до +18 градусів на осонні! То ж гріх було цим не скористатися і не піти з дітьми на прогулянку.

Цього разу ми не гуляли біля лісу неподалік від мого дому, сосново-листяного, але переважно зарослого кропивою та ожиною (хоча зараз, у листопаді, вся кропива вся вимерзла та впала на землю, а ожина якось припала до землі чи що), а, скориставшись присутністю шваґра з автівкою, ми трохи проїхалися і відкрили для себе чудовий світлий листяний ліс біля сусіднього села (світлий, бо листя на деревах майже не залишилося 😀).

Ми розпочали свою подорож на узліссі, біля старого дуба з величезним випаленим дуплом біля самісінької землі. Діти були з рюкзачками, в яких мали воду та печиво, бо дуже хотіли влаштувати пікнік)).

Спочатку ми ішли по дорозі вздовж лісу (хоча справа від дороги також росли молоді деревця, сам ліс був ліворуч).

Хтось був змайстрував щось схоже на основу для шалаша, зі зрубаних гілок.

А оце явно схоже на трамплін, спочатку я подумав, що лижний, але ж може бути і для любителів екстремальної їзди на велосипеді.

Ми вирішили прогулятися трохи праворуч, в молоденький березняк. Там, на краю біля поля хтось зробив справжню альтанку, не надто красиву, але цілком здатну захистити від дощу у випадку негоди.

У випадку погожої днини, такої як сьогодні, можна було сісти за столик під відкритим небом, неподалік від альтанки.

Трохи відпочивши і посидівши на лавочці, ми пішли далі в ліс. Гуляти було приємно, сухе листя красиво шаруділо під ногами.

Як не заглянути в дупло, якщо воно на рівні твого зросту))

Ну і як же без підкидання сухого листя вгору, щоб зробити красиве фото 😊.

Ну і ще букетик потрібен із сухого листя, куди без нього 😉.