Детективно-орнітологічна історія

Перед тим, як я почну розповідати основну історію, я хочу написати невеличку передмову, описати експозицію, так сказати 😄.

То ж наше сімейство є щасливим власником двох фотоапаратів Olympus. Перший, Olympus PEN E-PL7, я купив декілька років тому замість "померлого" Olympus OMD EM5 (серія PEN є "обрізаною" версією лінійки OMD, там більше професійних фішок та крутих наворотів), який я купив вживаним разом із ручним об'єктивом Helios 44-2, який дозволяє робити круті портретні та художні фото, але абсолютно не годиться для фотографування рухомих об'єктів та ландшафтів. PEN E-PL7 купив з кітовим об'єктивом m.Zuiko 14-42 mm, який не пережив падіння і теж "здох". То ж після довгого вивчення пропозицій на ринку я вирішив купити універсальний об'єктив m.Zuiko 14-150 мм вживаний об'єктив, який залазить на територію "телевиків". Я читав, що максимальному зближенні фото можуть виходити трохи гіршими, ніж у спеціальних телеоб'єктивах, але я все ж ризикнув і не пошкодував (хочу зазначити, що такий об'єктив у новому стані коштує ледь не вдвічі дорожче, ніж "тушка" PEN E-PL7 з кітовим об'єктивом).

А нещодавно ми отримали в подарунок від куми трохи старіший, але цілком функціональний Olympus PEN E-PL3. Вона вирішила придбати собі щось новіше, а цей їй була шкода віддавати в чужі руки, от вона і подарувала його моїй дружині, знаючи, що у нас є до нього змінні об'єктиви 😆.

То ж "свій" фотоапарат разом з об'єктивом m.Zuiko 14-150 мм я залишаю в селі, щоб не волочитися з ним до Яворова, а там використовую Olympus PEN E-PL3 з кітовим m.Zuiko 14-42 mm. Але я про це вже встиг декілька разів пошкодувати, зокрема і в цій історії, експозицію якої я так довго окреслюю)).

Отож, декілька днів тому ми з Даринкою пішли на дитячий майданчик, розташований лише за десяток метрів від річки. Доки Даринка каталась на гойдалці, я фотографував засніжені краєвиди. Раптом на річку прилетів якийсь птах. На мить я подумав, що це качка, бо ще в повітрі я побачив лапи з перетинками, характерні для водоплавних птахів. Проте цей птах був завеликий, як на качку. Потім майнула думка, що це гуска, але, знову ж таки, гуска більша за розміром. Лебедя я відкинув з тієї ж причини (колір молодих лебедів сірий, якшо шо 😃). Більше водоплавних птахів я не знав)). Але я вирішив сфотографувати цю "качку", щоб ідентифікувати вид пізніше, за фото.

І тут я якраз пошкодував, що не маю свого об'єктива із потужним зближенням, бо, щоб не налякати цього невідомого водоплавного птаха, я мав бути дуже обережним. Я поволі підходив до берега річки, час від часу завмираючи на декілька секунд, що птаха звикнула до мене як до нової деталі рельєфу 😆. Скажу зразу, що мені це вдалося, я підійшов максимально близько, до самої води, точніше до тонкої кромки підталого люди. Але й тут максимального зближення, яке міг забезпечити кітовий об'єктив, було недостатньо. Найкраще фото, яке я зміг зробити з того місця, ви можете побачити на початку цієї розповіді. А потім птах мене помітив і вирішив відплисти від гріха подалі)).

Він поплив нижче за течією, де зібралося ще декілька цих чорних (чи темно-сірих) птахів з химерними дзьобами. Вони влаштували собі становище на ще не розталому льоду на вигині річки.

Вдома я вирішив ідентифікувати цих птахів, використавши отримані (хоч і не надто детальні) фото, пошук ґуґла і логіку 😄. За зображення я навіть не намагався шукати, вирішив одразу використовувати пошукові запити. Спочатку я сконцентрувався на незвичній формі дзьоба і пошуковик вивів мене до дуже схожих птахів за формою дзьоба, які, втім, ніяк не підходили за зображенням - крехів. Ось тут про них є чудова стаття у Вікіпедії.

Потім я звернув увагу на деталь, яку спочатку пропустив через малий зум - жовту цятку в основі дзьоба. Це одразу ж дала результат при додаванні до пошукового запиту. Виявилося, що до нас на річку завітали баклани, а конкретно це був баклан великий.

Я був гордий собою і тим, як я зміг ідентифікувати цих невідомих птахів, аж доки не вийшов надвір і не поговорив із сусідом через паркан. Між іншим, серед розмови він сказав: "Чуєш, тут до нас на річку баклани прилетіли, їх раніше тут не було, вони гніздилися на озері в Краковці (це за 20 км від Яворова), але озеро замерзло" 😲. Я тільки скрушно зітхнув: "Де ти був раніше, зекономив би мені пів години часу" 😆.

Але чого ж приховувати, це було справді захопливо, майже справжнє детективне розслідування)).

Ось ще декілька фото бакланів на останок: