Жити для життя

Привіт. Знову випала з вулика з статтями. Це якось впливає інформаційна втома. Тому я постаралась для відновлення сил максимум присвятити себе дітям і побуту.
З Даринкою ми плели браслети з ризинок. Ми покращили читання. Старались у вечері дивитись мультики і дитячі фільми замість новин. З Маркіяном стає важче гуляти на дворі, бо в нього з'явився страх до машин і різного шуму. А весною знайти тиху вуличку від жужання і шуму взнацти важко, бо багато хто пиляє щось, чи ще щось.

Я трішки присвятила себе для створення краси біля хати.

Облаштувала під вишнею таку клумбу з весняних квітів. Наразі висадила туди нарциси звичайні білі ми їх називаємо (Поетичні (Poeticus) нарциси), нарцис жовтий Магнет сорт, якщо не помиляюсь і низькорослі сорті нарциси.
Також нам посадила білу дику фіалку.
Також посадила іриси дрібні (іриси Спурія)

А ще минулого року посадила ось такі, але бачу, що погано прижились на клумбі.

Цього тижня я поїхала до мами, будемо гостювати до Великодня. Цікаво чи вплине війна на те, щоб розмови про перенесення святкування релігійних свят нарешті не лише обговорювались, а й були перенесені і святкувались як і у більшості країн світу.

Завтра ми підемо освячувати баську, великодні котики чи вербу. Баська - це в нас так називають.

Сьогодні проти повітряна оборона збила 4 крилаті ракети в нашій області. Всі довкола говорять про різне, а на думках в усіх одне. Чи повернеться додому живими ті, хто там захищає нас? І якими вони до нас повернуться? Кожен розуміє, яке випробування там їх чекає. І розуміють, що назад дороги без бою немає, бо тут їхні родини, їхні діти.

І здавалося б ти сам вправі обирати життя і його шлях, але не очікували ми, що цей вибір такий вузький і обмежений для наших захисників, для наших чоловіків і жінок в умовах війни, якої ми не хотіли.

Цікаво чи буде час, коли на нашій планеті не буде війни? Коли люди зможуть любити себе і свого ближнього?

Щоб слова ніколи більше, не були просто словами.