Люди, як кораблі

Зараз на годиннику 5 ранку, щойно був відбій повітряної тривоги. Вона була коротка. І ще спокіцно можна лягти спати і поспати 2 години, але сьогодні й так, ніч була не спокійна. Сьогодні постійно мені снились жахіття, якийсь неспокій не давав спати, я крутилась, не могла одразу заснути після прокидань від сну. Але помітила, що не лише я. Діти теж спали неспокійно. Даринка крутилась у сні, а Маркіян навіть сплакував крізь сон. Не знаю чи це накопичення тривог чи якийсь стронній вплив зірок і планет.

It's 5 o'clock in the morning, just after the air alarm went off. She was short. And still it is possible to go to bed quietly and to sleep 2 hours, but today and so, the night was not quiet. Today I was constantly dreaming of horrors, some anxiety did not allow me to sleep, I was spinning, I could not fall asleep immediately after waking up from sleep. But I noticed that it wasn't just me. The children also slept restlessly. Darinka was spinning in her sleep, and Markian even cried through his sleep. I don't know if it's an accumulation of anxiety or some outside influence of the stars and planets.

Коли перечікували тривогу, то натрапила на черговий пост очевидці, яка сама з Чергнігова. Зараз дівчина в Польщі. Вона описує події березня. Де вона була травмована підчас вибухової хвилі під час атаки школи в Чернігові. Вона там волонтерила. Там люди ховались, бо думали, що навчальні будівлі ніхто не рухатиме і не бомбитиме.

While waiting for the alarm, an eyewitness from Chernihiv came across another post. The girl is 21 years old. Now the girl is in Poland. She describes the events of March. Where she was injured by glass from the blast wave during a school attack in Chernihiv. She volunteered there. People hid there because they thought that no one would move or bomb school buildings.
Вона описує весь жах, який пережила і про людей, які втратили свої сім'ї. Але найбільше її вразила цинічнічність реакії її родичів в росії. Коли її мама відправила своїй сестрі відео закривавленого обличчя доньки (цієї дівчини), та у відповідь відповіла..." Що за театр вони влаштовують?!"

She describes all the horror she experienced about people who lost their families. But what struck her most was the cynical reaction of her relatives in Russia. When her mother sent her sister a video of her daughter's (this girl's) bloodied face, she replied ... "What kind of theater are they doing?!"

Потім фото цієї дівчини поширювали в телеграм каналах росії під назвою "фейк", їй погрожували, ображали її всіма можливими словами, і доставали завченою фразою " А де ви, суки, були тих 8 років?" Ця фраза якась така вже стає нав'язана, така штучна і як казав мій тато "виссана з пальця", що на неї вже ніхто не реагує, тобто реагує дуже коротко. Цій дівчині заблокували стороніку, де вона писала те, що з нею.

Then photos of this girl were spread in Russian telegrams under the name "fake", she was threatened, insulted with all possible words, and got the memorized phrase "And where were you, bitches, were those 8 years?" This phrase is already becoming so imposed, so artificial and, as my father said, "sucked out of the finger" that no one reacts to it, that is, reacts very briefly. This girl was blocked by a page where she wrote what happened to her.

От читаю я коментарі під розповіддю. І це не вперше про це говорять . Люди втратили своїх родичів, що в Росії. Їхні близькі, брати, сестри, тітки, друзі, колеги, які приїжджали до них вгості, не вірять в те, що росія напала на Україні і бомбить міста, вбиває, краде, знущається з тих людей, яких ви знаєте.
От поясніть як??? Уявіть, як люди можуть вірити телевізору, а не повірити своїм близьким-далеким родичам? Ну навіть, можливо, сумніваєшся, не віриш, але ж не ображаєш і не говориш про постановку чи брехню, а перші секунди ти повинен, як людина, поспівчувати, висловити емоційний жах від побаченого закривавленого обличчя своєї родички.

Так думаю я.

Ще раз переконуюсь, що мені пощастило. Бо в мене немає родичів в росії. Хоча маю в білорусії ( але вони адекватні)

Here I read the comments under the story. And this is not the first time they have talked about it. People have lost their relatives in Russia. Their relatives, brothers, sisters, aunts, friends, colleagues who came to visit them, do not believe that Russia has attacked Ukraine and bombed cities, killed, stolen, mocked those people you know.
Here explain how ??? Imagine how people can trust TV instead of trusting their close and distant relatives? Well, you may even doubt, disbelieve, but do not insult or talk about staging or lying, and the first few seconds you should, as a person, sympathize, express emotional horror at seeing the bloodied face of his relative.

I think so.

Once again, I am convinced that I was lucky. Because I have no relatives in Russia. Although I have in Belarus (but they are adequate)

Photo - https://www.google.com/amp/s/www.ukrinform.ua/amp/rubric-polytics/2859620-mkms-opriludnilo-proekt-zakonu-pro-dezinformaciu.html