Mental boundaries / Ментальні кордони (En/Ua)

Hi to all. I want to add to my previous post how we crossed the border between Ukraine and Poland.
There was a long line in front of us. Probably from 50 cars. The line dwindled very slowly. From 6 in the morning we stood until 12 o'clock. The sun did come out and it was hard to sit in the car because we were too hot. Even my white car warmed up nicely, let alone the dark colored cars. I occupied myself with various things. On one side, horses grazed, and on the other side, people waiting in line poured garbage between the lanes of the road. Three men were talking, and I greeted them, after which there was a pause and the men continued their conversation. This is how I check people's level of culture.

Привіт усім. Хочу дописати до свого попереднього допису як ми переїжджали кордон між Україною і Польщею.
Перед нами була довга черга. Мабуть з 50 автомобілів. Черга зменшувалася дуже повільно. З 6 ранку ми простояли до 12 год. Сонце й справді вийшло вгору і важко було сидіти в автомобілі, тому що від нагрівання нам було надто гаряче. Навіть мій білий автомобіль нагрівався добряче, а що вже казати про темні кольори автомобілів. Я себе займала різними справами. З одного боку паслися коні, а з іншого люди, які чекали в черзі насипали сміття між смугами дороги. Троє чоловіків розмовляли, а я до них привіталася, на що була пауза і чоловіки продовжили свою розмову. Так я перевіряю рівень культури в людей.

We quickly crossed the Ukrainian border and crossed the Polish border. At the Ukrainian border, I was surprised that workers constantly walk among cars with dogs, probably looking for something. At the Polish border, there were many common questions: where are we going, why, for how long, do I have alcohol, cigarettes, how much money do I have with me. You are well aware that meat, dairy products, as well as vegetables and fruits cannot be imported into the European Union. The lady examined the entire car and told me to go get the documents. I approached and waited, after a few minutes I received the documents and was able to enter the European Union. It's always such an exciting moment for me. I always have all the documents in order, but every time moving across the border I feel like a certain exam. Customs and border guards have good psychological skills and see through people. They are often silent and ask specific questions, emotionlessly waiting for answers.

Ми швидко пройшли український кордон і проїхали польський. На українському кордоні мене здивувало, що працівники постійно ходять моміж автомобілі з собаками, мабуть щось шукають. На польському кордоні було багато звичайних питань, куди їдемо, чого, на який термін, чи маю спиртне, сигарети, скільки маю при собі грошей. Ви напено знаєте, що до Євросоюзу не можна ввозити м'ясних, молочних продуктів, а також овочів і фруктів. Пані оглянула весь автомобіль і сказала мені підійти по документи. Я підійшла і стала чекати, через кілька хвилин я отримала документи і змогла в'їхати до Євросоюзу. Це завжди для мене такий хвилюючий момент. Я маю завжди всі документи в порядку, але кожного разу переїзд через кордон я відчуваю як певний екзамен. Працівники митниці і пограничники мають добрі психологічні навички і бачать людей наскрізь. Вони часто мовчать і задають конкретні питання, беземоційно чекаючи на відповіді.

Poland welcomed us as always in a friendly manner. On both sides, incredible order, cleanliness of roadsides and bright road signs. It's easier for me to drive there. In comparison, I drive a car to my village 90 km and it is a great exhaustion for me, because Ukrainians drive as if in a race, risking their lives and the lives of others, because we are all participants in road traffic. It is especially unpleasant for men to follow a woman, so he has to overtake her. The bigger and better the car, the better it must show its superiority in traffic.
After crossing the border, I had to drive another 300 km on the highway, and it was quite calm. I like to drive on these roads, because those who want to drive faster drive in the left lane, and those who drive slower drive in the right lane. A Ferrari was following me and it was okay, the driver was not nervous, but drove at the same speed, because there was a traffic jam with a large number of cars. Here, I feel more on an equal footing with all road users, regardless of gender. There were unique cars on the road, but tell me where they are not. It should be the same with us. I mean that every driver who gets behind the wheel takes responsibility for his life, his passengers, and he should not create dangerous situations on the road. This requires elementary culture and tolerance.

Польща зустріла нас як завжди привітно. По обидві сторони неймовірний порядок, чистота узбіч і яскраві дорожні знаки. Мені там їздити легше. В порівнянні я їзджу автомобілем в своє село 90 км і це для мене велике виснаження, бо українці так їздять, наче на перегонах, ризикуючи своїм і чужим життям, тому що ми усі є учасниками дорожнього руху. Особливо чоловікам неприємно їхати за жінкою, тому він мусить її обігнати. Більша і краща машина, то теж мусить він показати свою перевагу в дорожньому русі.
Переїхавши кордон я мала проїхати ще 300 км по автостраді і це було досить спокійно. Я люблю їздити цими шляхами, бо ті хто хочуть швидше їхати- їдуть по лівій смузі, а ті хто їздить повільніше, то по правій смузі. За мною їхало феррарі і нічого страшного, водій не нервував, а їхав на тій самій швидкості, бо утворився корок з великою кількістю машин. Тут більше я відчуваю себе на рівних з усіма учасниками дорожнього руху, незалежно від гендеру. Бували на дорозі унікуми, але скажіть, де їх нема. Так має бути і в нас. Я маю на увазі, що кожен з водіїв, котрий сідає за кермо, бере на себе відповідальність за своє життя, своїх пасажирів, а також він не має створювати небезпечних ситуацій на дорозі. Для цього потрібна елементарна культура і толерантність.

I really wanted to sleep. And about 40 km from the city, Limanova had to pull off the road and rest a little. It's a long road, and then I had to be even more careful, because mountains, serpentines began, and the road twisted sharply up and down. Upon arrival at my friend Agniezka's place, we have a good rest and enjoy the beautiful scenery around her house.
As always, I am grateful to everyone for their comments and attention!

Я дуже хотіла спати. І десь за 40 км від міста Ліманова мусила з'їхати з дороги і трохи відпочити. Це довга дорога, а далі потрібно мені було бути ще уважніше, адже починалися гори, серпантини, і дорога закручувалася різко вгору і вниз. По прибутті до моєї подруги Агнєжки ми гарно відпочиваємо і насолоджуємося красивими краєвидами навколо її будинку.
Як завжди я вдячна кожному за коментарів і за увагу!

Це якийсь капець з фотографіями.