Країна контрастів

Привіт, ось вже добігає мій третій день в рідному Львові. Вдома мені найкраще. В місті спокійно, навіть можна забути, що в країні війна, але відносно безпечно. Львів'яни неймовірні люди. Кожен кого я зустрічала займався своєю справою з завзяттям. Вчителька мого сина чітко викладає свої предмети, продавці розраховують на касі, лікарка дає мені свої медичні поради, комунальні працівники стрижуть траву і роблять дрібні ремонти. Усі на своїх місцях. Українці неймовірні люди, які гнучко пристосовуються до будь-якого часу і періоду, навіть якщо війна. Звикли звикати.
Стільки всього пережила Україна, що в наших генах мабуть знаходиться молекули пристосовування.

І поряд з цим я маю негативне враження, відвідуючи українську митницю. Досить того, що за своє авто, куплене за чесно зароблені кошти, потрібно державі заплатити 2-3тис доларів. То ще їм треба давати хабар. Тепер я розумію, що таке корупція, "дати на лапу", "не помажеш - не поїдеш". Це все придумала влада. А я поїду в подорож розмитнювати свій автомобіль у Вінницю. Просто тому, що я не дала хабара. Та в мене його ніхто не просив і не вимагав. Але я бачила, як інші водії вкладали гроші в документи, щоб "підсолодити". Тоді я відчула себе білою вороною. Той митник бачив по документах, що я зі Львова, що я з дитиною, що я повертаюся додому, що в країні військовий стан. Як так можна?!Весь світ нам допомагає! А "свої" поступають підло і цинічно. Тобто наступного разу, якщо мені потрібно буде розмитнювати автомобіль, я маю також "солодити" митнику, щоб часом він мене не відправив в Харків, наприклад. Так працює система корупції методом ускладнення ситуації. Простіше заплатити і отримати швидко, те що хочеш.
Отож, завтра буде Вінниця і в мене є кілька годин для сну, тому що комендантська година до 5 ранку.
А ще кілька днів перед виїздом з Польщі Максим мене спитав: "Чи ми будемо подорожувати Україною?". Я тоді йому відповіла, що яка може бути подорож Україною, коли в країні війна. А тепер ми їдемо Львів - Тернопіль - Хмельницький- Вінниця.
Одна добра пані візьме нас переночувати в Вінниці. Я ніколи там не була, хіба що проїздом. Мабуть там є на що подивитися. Сподіваюся на спокійну дорогу, я люблю їздити, а з моєю пташкою це неймовірно приємно.

Гуляючи Львовом, я знову заглибилась в повсякденність. Місто живе і цвіте. Усі магазини супермаркети працють. Багато військових, волонтерів, медиків. Незважаючи на все, люди йдуть і роблять свою справу.
Щодо військових та сама ситуація контрасту. Одні мають реабілітації, тут і за кордоном, зарплати, в сусідньому будинку батько й син повернувшись будують цілий поверх. А інші сидять з протезом і просять допомоги біля магазину Рукавичка, мій сусід після трьох поранень і внутрішньої кровотечі повернувся на фронт. Я впевнена, що там діє та ж система, що й на митниці.
Україна славиться своїми роботящими людьми, красивими жінками, чудовою мелодійної мовою і на жаль - корупцією.
Чи можливо з цим боротися? Чи зміна влади може повпливати хоч на щось? Чи колись таки буде по чесному? В мене багато питань, на яких нема поки що відповіді.
Дякую вам за прочитання, якщо бажаєте, то залиште коментар.