The second time in the first class!/Другий раз в перший клас! (En/Ua)

Hi to all. This is a unique situation for me. In the spring, when Maksym had distance learning, I tried as much as possible to monitor his studies so that my son could go to the second grade. In fact, there was almost no schooling. Quarantine, holidays, war in Ukraine. Parents gave money to repair the classroom and much more. Maxim can read and write, and can express his opinion. The school transferred the education of first-graders to their parents. And today, the Ukrainian school asked me to write an application for the transfer of Maxim to family education. That is, nothing will change for me.
In Poland, everything is a little different. And it hurts my heart that my child is studying in another region because of the war in our native country. But now is not the time for us to go home.

Привіт усім. Це для мене унікальна ситуація. Весною, коли в Максима було дистанційне навчання,я максимально старалася пильнувати його навчання, щоб син перейшов в другий клас. Насправді навчання в школі майже не було. То карантин, то канікули, то війна в Україні. Батьки здавали гроші на ремонт класу і ще багато всього. Максим вміє читати і писати, і вміє висловити свою думку. Навчання першокласників школа переклала на батьків. А сьогодні з української школи мене попросили написати заяву на переведення Максима на сімейну форму навчання. Тобто для мене особливо нічого не зміниться.
В Польщі все трохи по іншому. І мене болить серце, що моя дитина вчиться в іншому краю через війну в нашій рідній країні. Але зараз ще не час нам повертатися додому.

*Моєму синові школа дуже подобається і я сподіваюся, що навчання також йому буде подобатися. Коли він пішов в 6 років до школи, то також дуже цього хотів. Але навчання виявилося складним. Максим непосида, він мрійник і вигадник як я, а ще він любить бавитися своїми іграшками і дивитися мультики. Часу для всього в нього не було, він приходив зі школи і від перевтоми лягав спати. Тоді я зрозуміла, що йому насправді ще зарано було до школи. Але вчителька наполягала, щоб я не забирала Максима з школи назад в садок і я помалу разом з ним наздоганяли матеріал школи. Найбільше він любить математику, а найгірше писати літери. Сучасні діти дають собі раду з гаджетами і електронікою без основ правопису.
В Україні до школи хочуть віддавати дітей чим раніше. Я особисто знаю таку саму, яка проводила перевірку психологічного стану дитини, щоб в 5,5років, відправити його до першого класу.
В Польщі діти в школу йдуть з 7 років. І повірте мені, що це вже сформовані діти. Напевно правильно хтось сказав, не забирати в дітей дитинство.

My son really likes school and I hope he likes learning too. When he went to school at the age of 6, he also really wanted it. But the training turned out to be difficult. Maxim is restless, he is a dreamer and an inventor like me, and he also likes to play with his toys and watch cartoons. He didn't have time for everything, he came home from school and went to bed from exhaustion. Then I realized that it was actually too early for him to go to school. But the teacher insisted that I do not take Maxim from school back to kindergarten and I gradually catch up with the school material together with him. He likes math the most, and writing letters the worst. Modern children get by with gadgets and electronics without the basics of spelling.
In Ukraine, they want to send children to school as early as possible. I personally know such a mother, who checked the child's psychological state in order to send him to the first grade at the age of 5.5 years.
In Poland, children go to school from the age of 7. And believe me, these are already formed children. Someone probably rightly said, don't take away children's childhood.

The parents were in the stands of the gymnasium for the entire ceremony on the occasion of the first of September. The children went to their teachers. Maksym met the second first teacher for the second time. Today everything was familiar, but in a different way. The child presenters told how on September 1, 83 years ago, schools in Poland could not start the school year due to the beginning of the Second World War. There was a moment of silence, first graders sang songs. A flag was brought to the hall, everyone present sang the national anthem and recited patriotic poems. The students were greeted by the school director and the honored guests of the holiday, the Governor of the city and teachers who have worked in this school for 40 years. They spoke very nice words and wishes to the children. Then there was the first-grader's oath, passing all the students past the gate, (I didn't really understand it) apparently turning from children into students, because the school director touched each child with a big pencil like a magic wand. Several parents gave all the children gifts for the start of school and each class took a general commemorative photo of the class with all the guests and the teacher
I was in tears. It wasn't supposed to be like that today. Everything could be at home in Lviv. If only there was no war.
Thank you for your attention and join the Life Stories community and write your wonderful stories.

Всю церемонію з нагоди першого вересня батьки перебували на трибунах спортзалу. Діти розійшлися до своїх вчительох. Максим вдруге познайомився з другою першою вчителькою. Сьогодні все було знайоме, але по іншому. Діти ведучі розповідали як першого вересня 83 роки тому школи в Польщі не змогли розпочати навчальний рік через початок другої світової війни. Була хвилина мовчання, першокласники співали пісні. До зали винесли прапор, всі присутні співали гімн і вимовляли патріотичні вірші. Учнів вітали директор школи і почесні гості свята Воєвода міста і вчителі, які 40 років пропрацювали в стінах цієї школи. Дуже гарні слова і побажання вони говорили дітям. Далі була клятва першокласника, проходження усіх учнів повз ворота, (я того не дуже зрозуміла) мабуть перетворення з дітей в учнів, тому що директор школи кожну дитину торкався великим олівцем, як чарівною паличкою. Всім дітям кілька батьків роздали подарунки для початку навчання і кожен клас сробив загальне пам'ятне фото класу з усім гостями і вчителькою
Мені текли сльози. Не так все мало бути сьогодні. Все могло бути вдома у Львові. Тільки б не було війни.
Дякую вам за увагу і долучайтеся до спільноти Життєві історії та пишіть свої чудові історії.