UA	EN
Привіт з України!	Hello from Ukraine!
Новий день майже минув. Більшість часу провів із сином, який за 24 дні війни ще ні разу не спілкувався з іншими дітьми. Набравшись сміливості, вивіз сина на дитячий майданчик та в його улюблений Львівський круасан. Сину дуже сподобалось. А його фраза про те, що все так спокійно ніби і не має війни ледь не викликала в мене сльози.	The new day is almost over. He spent most of his time with his son, who had never communicated with other children during the 24 days of the war. Gaining courage, I took my son to the playground and to his favorite Lviv Croissant. My son really liked it. And his phrase that everything is so calm, as if there is no war, almost brought tears to my eyes.
Поки що син у відносній безпеці в силі біля бабусі і дідуся. Це не дуже йому подобається, але в свої 5 років він уже прекрасно розуміє, що це заради того, щоб не померти.	So far, the son is relatively safe with his grandparents. He doesn't like it very much, but at the age of 5 he already understands that it's for the sake of not dying.
Дуже боляче розповідати сину про війну, про повітряну тривогу, про смерть, про небезпеку та необхідність максимального розуміння в критичні моменти. Звичайне будування халабуд перетворилось на будування своїх "бункерів", де б він був у безпеці. До слова, останні 2 гри завантажені ним із плеймаркету - прокачування власного бункеру.	It is very painful to tell your son about the war, about the air alarm, about death, about the danger and the need for maximum understanding in critical moments. The usual construction of halabuds has turned into building their own "bunkers" wherever he is safe. By the way, the last 2 games he downloaded from the play market - pumping his own bunker.
В ці непрості дні я дуже сильно пишаюсь своїм маленьким сином. Йому довелось дуже швидко стати дорослим. Його кращий друг зараз в Польщі, найкраща подруга в іншому селі. Дивлячись на те, з якими очима він сидів в кафе, чекаючи свого круасану, я ледь стримував сльози. Його обличчя було сповнено щастя від того що довготривале очікування (24 дні), вже дуже скоро буде винагороджено...	In these difficult days, I am very proud of my little son. He had to become an adult very quickly. His best friend is now in Poland, his best girl friend in another village. Looking at the way he sat in the cafe waiting for his croissant, I could barely hold back my tears. His face was full of happiness from the fact that the long wait (24 days) will soon be rewarded ...

---

---

Sorry, distracted from the main topic of the message. It hurt, I wanted to relive these emotions by writing them again.

Пробачте, відволікся від основної теми повідомлення. Наболіло, хотілось перепрожити ці емоції ще раз написавши їх.

---

---

Unfortunately, there is no special dynamics during the war. People continue to die, houses, schools, kindergartens, hospitals and enterprises are destroyed.

Нажаль, особливої динаміки в ході війни не відмічається. продовжують гинути люlи, руйнуватись будинки, школи, дитчі садки, лікарні, підприємства.

---

---

There were a lot of children on the playground, judging by the conversations of my parents, many of them moved to one of the central regions of Ukraine. Watching how the children played, got acquainted, talked, we could see by example that in Ukraine there is no difference where you are from, now we have all become residents of one family.

На дитячому майданчику було дуже багато дітей, судячи із розмов батьків багато хто переселився до моєї однієї із центральноих областей України. Дивлячись, як діти грались, знайомились, розмовляли можна було на прикладі пересвідчитись що в Україні немає різниці звідки ти, зараз всі ми стали жителі однієї сім'ї.

---

---

Still, I try to significantly limit my son's information about the war. At the age of 5, this is not a topic that can be perceived, analyzed and conclusions drawn. For now, enough of the little talk that my son accidentally said in the second week of the war: "putin is a sucker for him to die and be buried in a grave."

Все ж таки я намагаюсь значно обмежувати інформацію від сина стосовно війни. В 5 років це не та тема, яку можна сприйняти, проаналізувати та зробити висновки. Поки що достатньо, маленької скоромовки яку випадково сказав син на другому тижні війни: «Путін – ЛОХ, щоб він здох, і був закопаний у гроб».

---

Source photos - 1, 2, 3, 4

UA	EN
Увесь HBD, що я зароблю від написання своїх повідомлень під час війни, буде конвертовано та відправлено на допомогу тим українцям, які цього потребують. СЛАВА УКРАЇНІ!!!	All the HBD I earn from writing my messages during the war will be converted and sent to help those Ukrainians who need it.

Звіт про благодійність / Charity report