Reflection in the lake and my thoughts / Відображення в озері і мої думки

Hello, my evening walks continue. I probably seem a freak to many people. I often walk in the park alone. Because I don't know people here and it's hard for me to express myself in conversation. So I continue to walk in the park and keep quiet. My silence is gold, but I am already recognized by people who also come for walks in the evenings. They sit on benches along the river and lake, which are in the middle of the park. I also sit and watch the ducks swimming, the branches of the trees reflected in the lake, and today I saw for the first time the reflection of the clouds in the lake. And I'm not alone. I am with nature and all this around me. We are together and we are strong when we complement each other.
Thank you for your attention and support!
See you in my next little stories!

Привіт мої вечірні прогулянки продовжуються. Я напевно для багатьох людей здаюся дивачкою. Я часто гуляю сама. Тому що не знаю тут людей і мені важко висловитися в розмові. Тому я продовжую гуляти парком і мовчати. Моє мовчання золото, але мене вже впізнають люди, які також приходять гуляти вечорами. Вони сідають на лавки вздовж річки і озера, які є по середині парку. Я також сиджу і дивлюся, як плавають качки, як відображуються в озері гілля дерев, а сьогодні я вперше побачила відображення хмар в озері. І я вже не сама. Я з природою і з усім цим навколо мене. Ми разом і ми сильні, коли доповнюємо один одного.
Дякую вам за увагу і підтримку!
Побачимося в моїх наступних маленьких історіях!

For the best experience view this post on Liketu