Cleaning up in my self-awareness/Прибирання в моїй свідомості (En/Ua)

Hi to all.
Everyone wants to be seen as better than they really are. That is why people tirelessly dress beautifully and brightly every day, visit hairdressers and beauty salons to be completely pampered by specialists there. So, externally, you can dye your hair in any color, make a beautiful manicure and pedicure, make-up. In today's world, you can additionally make plumper lips, clearer eyebrows, smoother skin. To be better for yourself and for others. In the pursuit of external beauty, a person loses himself, his uniqueness and originality. According to my observation, beautiful people feel less happy, their reflection always seems imperfect and worthy of further changes.

Привіт усім.
Усі хочуть, щоб їх бачили кращими ніж вони є насправді. Тому люди щодня невтомно красиво і яскраво одягаються, відвідують перукарні і салони краси, щоб там їх повністю причепурили фахівці. Отож, зовнішньо можна зафарбувати волосся у будь-який колір, зробити гарний манікюр і педикюр, макіяж. В сучасному світі можна ще й додатково зробити пухкіші губи, чіткіше брови, гладкішою шкіру. Бути кращим для себе і для інших. В гонитві за зовнішньою красою людина втрачає себе, свою особливість і неординарність. За моїм спостереженням красиві люди менше відчувають себе щасливими, їм завжди їхнє відображення здається не досконалим і вартим до наступним змін.

I think that a person's appearance is such a means of his expression. Most people, especially women, are dissatisfied with their appearance, so they constantly want to change and improve their appearance.
And what about the inner world? I am pleased to see that many of my acquaintances are developing and enriching their outlook. But I am sad to announce that I am doing a big cleaning of the people around me. I delete friends on social networks, I clear the phone book from my personal phone, I take the garbage out of my head and out of the house. Things that I have not used for more than three years have the right to a life of their own, but without me. New ideas, new things, clothes and a new perception of things will come to this place. I've lived with it for too long and I've had a t-shirt since 9th grade that I sometimes wear to flatter my ego. I guess it's time for me to let bygones be bygones. I have so many ideas and thoughts that everything from yesterday slows me down today.
And the surrounding people will each see what each of them wants to see through the prism of their own shortcomings.
Recently, such a strange situation happened to me. I met an acquaintance in one of the shops. We have known each other for a long time and were even friends of each other in social networks. I greeted Elena. And she started to run away from surprise. I also said that we know each other and I sometimes read her poems, but that's the way it is, maybe she's not in the mood to talk. Bye, Elena, it's strange when many people I don't know greet me, recognize me on the streets, and here Elena and I sometimes sat in the same room and now she pretends that she doesn't know me.

Думаю, що зовнішність людини це такий засіб її вираження. Більшість людей, особливо жінок незадоволені своїм зовнішнім виглядом, тому постійно хочуть змінюватися і покращувати свою зовнішність.
А як з внутрішнім світом? Мені приємно бачити, що багато моїх знайомих розвиваються і збагачуючи свій світогляд. Але я з сумом повідомляю, що проводжу велике прибирання людей, які мене оточують. В соцмережі видаляю друзів, з свого особистого телефона я очищаю телефонну книгу, виношу сміття з голови і з дому. Речі, якими я не користувалася більше трьох років мають право на власне життя, але без мене. На це місце прийдуть нові ідеї, нові речі, одяг і нове сприйняття речей. Я надто довго жила з цим усім, і мене є футболка з 9го класу, я її іноді одягаються, щоб потішити своє самолюбство. Мабуть настав час мені минуле залишити в минулому. В мене стільки ідей, думок, що все вчорашнє гальмує мене сьогоднішню.
А навколишні люди побачать кожен те, що кожен з них хоче мрде побачити крізь призму своїх власних недоліків.
Нещодавно зі мною сталася така дивна ситуація. В одному з магазинів я зустріла знайому. Ми давно знайомі і були навіть в соцмережах в друзям один одного. Я привіталася з Оленою. А вона від здивування почала утікати. Я ще сказала, що ми взагалі знайомі і я часом читаю її вірші, але то таке, можливо у неї нема настрою спілкуватися. Бувай, Олено, дивно, коли безліч невідомих мені людей вітаються, впізнають мене на вулицях, а тут ми з Оленою часом сиділи в одній кімнаті і тепер вона робить вигляд ніби мене не знає.

Social networks are generally such an interesting topic. People create their ideal life in the photos on their page. So I go to someone I know on Instagram, and there is a dream house, a loving husband, beautiful children, everyone is happy and smiling. My mother sometimes tells me to see how Mariyka lives, and how Olenka lives. But this is only a fictional mirage. Only they know how it really is, and we are allowed to look at the photos as they would like to look in the eyes of others. Such families often have divorces and scandals. Some kind of Fake Happiness.
These are just a few of my observations. Thank you for your attention and visit. Write your stories and God will help you in good deeds.

Соціальні мережі це взагалі така цікава тема. Люди створюють своє ідеальне життя в світлинах на своїй сторінці. Отак зайду до когось зі знайомих в інстаграм, а там будинок мрій, люблячий чоловік, гарненькі діти, усі щасливі, посміхаються. Мама мені іноді каже подивитися як живе Марійка, а як живе Оленка. Але це лише вигаданий міраж. Як є насправді знають лише вони, а нам дозволяють дивитися на фотографії як би вони хотіли виглядати в очах інших. В таких сім'ях часто розлучення, скандали. Таке собі Фейкове Щастя.
Це лише кілька моїх спостережень. Дякую вам за увагу і візит. Пишіть свої історії і зай вам Бог допомагає в добрих справах.