A story about a meeting with a military man./Історія про зустріч з військовим.(En/Ua)

Hello everyone, I want to write about a story that happened to me yesterday. I was walking in the park, and a man in military uniform asked me to take his picture. It was only later that I realized that this was a way of getting to know each other, or at least of talking. Before, I never communicated with the military, although thanks to their successful work, my country still exists. If you haven't guessed, I'm from Ukraine.
I wanted to visit the locations in the park that day as well. This is a fountain, which was restored some time ago, an ice cream shop, where the shelves are filled with various flavors of ice cream, and a rotunda, which was also restored. The soldier asked if he could accompany me to the fountain, that he knew where it was. And I did not know the exact location, because this park is extremely large and I get lost in such places. The military informs that he is from the Kharkiv region, which is the opposite part of my country. Then he said that he had been wounded near Bakhmut and showed the bullet that had made a hole in his body and was stuck. I deliberately do not write his name, but we met and talked for a long time about various things. Sometimes this conversation looked like an interview, then a little dialogue.

I always wanted to ask a few questions in the military. For example, how to talk to wounded soldiers? does the military want to talk about war? And what do military personnel do in military units. I think that this particular military man is somehow easy about all the stories, although his answers were not similar to what I saw in American films.
What impressed me the most was when he showed a bullet that was also hit by his enemies. Then he helped me climb the mountain, where I could already hear the spray of the fountain I came to. He said that this is the help of the Armed Forces for me. I thanked. The restored fountain is indeed very beautiful. From one side I noticed a rainbow. I haven't seen a rainbow in a long time, and it wasn't hot here by the fountain, but pleasant. And the soldier who escorted me disappeared and I went to other planned locations to look for them. The soldier caught up with me and I said that this is how camouflage works, the soldier became invisible. He replied that he simply stood in the shadows.

He kindly offered us to eat ice cream together. I agreed. In the long line to the ice cream seller, the soldier was passed out of line as a sign of respect. But this soldier says that is not happening enough these days, producing a special document "Participant in hostilities" to be able to travel for free.
There were no free benches in the park and we sat next to an older couple. It was already a summer evening. There were still a lot of people in the park, the mosquitoes hadn't bitten yet, and I decided to go home. I thanked the military man for the time well spent, for the conversation and the ice cream.
And thank you to all of you who finished reading my post today.

Привіт усім, я хочу написати про одну історію, яка зі мною трапилася вчора. Я гуляла парком, і чоловік у військовій формі мене попросив його зфотографувати. Це вже я потім зрозуміла, що це такий спосіб знайомства, чи хоча б розмови. Раніше я ніколи не спілкувалася з військовими, хоча завдяки їх успішній праці моя країна ще існує. Якщо ви не здогадуєтеся, то я з України.
Я хотіла і цей день відвідати локацій в парку. Це фонтан, який відреставровано було нещодавно, морозиво, де стелажі заповнені найрізноманітнішими смаками морозива і ротонду, яку теж відреставрували. Військовий запитав, чи може він супроводиться мене до фонтану, що він знає де це знаходиться. А я не знала точного розташування, бо цей парк надзвичайно великий і я в таких місцях гублюся. Військовий розповів, що він з Харківської області, а це протилежна частина моєї країни. Потім він сказав, що був пораненим під Бахмутом і показав пулю, яка зробила в його тілі отвір і застрягла. Його ім'я я свідомо не пишу, але ми познайомилися і довго розмовляли про різне. Іноді ця розмова виглядала як інтерв'ю, потім трохи діалогу.
Я завжди хотіла запитати кілька питань у військового. Наприклад, як говорити з пораненими військовими? чи хочуть військові говорити про війну? І чим займаються військові у військових частинах. Думаю, саме цей військовий якось легко про все розповідав, хоч його відповіді мало були схожими на те, що я бачила в американських фільмах.
Найбільше мене вразило, коли він показав пулю, якою влучили і нього наші вороги. Потім він допоміг мені вдертися на гору, де вже чути було бризки фонтану до якого я йшла. Він сказав, що це допомога ЗСУ для мене. Я подякувала. Відновлений фонтан справді є дуже красивий. З одного з боків я помітила веселку. Я давно не бачила веселки і тут біля фонтану мені було не спекотно і приємно. А військовий, який мене супроводжував зник і я пішла в інші заплановані локації шукати. Військовий мене наздогнав і я сказала, що ось як працює камуфляж, військовий став невидимий. Він відповів, що просто став в тінь.
Він приязно запропонував нам поїсти разом морозива. Я погодилася. В довгій черзі до продавця з морозивом військового пропустили поза чергою в знак пошани. Але цей військовий говорить, що це рідко таке буває в сьогоднішньому часі, що виробляє спеціальний документ "Учасник бойових дій", щоб мати змогу їздити безкоштовно.
Вільних лавок в парку не було і ми сіли біля старшої пари. Це вже був літній вечір. Людей в парку було ще багато, комарі ще не кусали і на цьому всьому я вирішила піти додому. Я подякувала за гарно проведений час, за розмову і морозиво військовому чоловікові.
І дякую всім вам, хто дочитав мій сьогоднішній допис.