I want, I can, I must./Я хочу, я можу, я повинна. (EN/UA)

Hi to all. Yesterday and today I helped a neighbor's boy with his English lessons. He studies in the third grade. He kept repeating that he didn't like English, that it was the worst lesson. "And what do you love then?" I asked him. He happily replied that, of course, mathematics:)!
I begged him for a long time to pull out the books, open them to the appropriate page and start reading in English. In the first exercise, it was necessary to insert the missing words either I want or I don't want in seven sentences. In the second exercise, you had to insert other words, either I can or I can't. And in the third exercise, you had to insert the words either must or mustn't.
And we managed to do it very quickly. In fact, English took about 15 minutes. It was necessary to read each sentence, translate it into understandable language and choose the right word. My neighbor was very happy with his work, he was smiling and ran home for dinner.
I decided to do some work. And how many times have I asked myself:
-do I want to do it?
-can i do it?
-must I do it?
Then I realized that this is a good technique to understand what I really want, can and must!
I also used this technique when other people asked me to do something. That is, I asked myself whether I want to do it, whether I can do it and whether I must do it. If I answered "yes" to only one question, then I refused a person with a pure soul. I must always listen to myself. There are many people around who use me and I don't care. Over time, my initiative and altruism disappear, and it tires me.
It so happened that thanks to my neighbor's homework, I saw and set priorities. And I will use it in the future.

Привіт усім. Вчора і сьогодні я допомагала сусідському хлопчикові з уроками англійської. Він вчиться в третьому класі. Він постійно повторював, що не любить англійської мови, що це найгірший урок. "А що ж ти тоді любиш?"- запитала його я. Він задоволено відповів, що звичайно ж математику:)!
Я довго впрошувала його витягнути книжки, відкрити на відповідній сторінці і почати читати англійською. В першій вправі потрібно було в семи реченнях вставити пропущені слова або хочу, або не хочу. В другій вправі потрібно було вставити інші слова або можу, або не можу. А в третій вправі потрібно було вставити слова або повинен, або не повинен.
І нам то дуже швидко вдалося зробити. Насправді англійська зайняла якихось 15 хв. Треба було прочитати кожне речення, перекласти його на зрозумілу мову і вибрати потрібне слово. Мій сусід був дуже задоволений своєю роботою, він посміхався і побіг додому на вечерю.
Я вирішила робити якісь справи. І що разу я себе питала:
-чи я хочу це робити?
-чи я можу це зробити?
-чи я повинна це робити?
Тоді я зрозуміла, що це хороший прийом зрозуміти, що я насправді хочу, можу і повинна!
Також я використовувала цей прийом, коли мене щось просили інші люди зробити. Тобто я себе питала чи я хочу це зробити, чи я можу це зробити і чи я повинна це зробити. Якщо я відповіла собі "так" лише на одне питання, то я відмовляла людині з чистою душею. Я маю завжди слухати себе. Навколо є багато людей, які використовують мене і мені з того нічого не залежить. З часом зникає моя ініціатива, альтруїзм і мене це втомлює.
Так вийшло, що завдяки домашній роботі мого сусіда, я побачила виставила пріорітети. І я буду цим користуватися надалі.

Even today, from my fourth floor, I saw the paintings of another neighbor, Mykola. They dried for a longer time and I moved the camera closer to take pictures. My mom says he's a little weird, he can smile as he walks down the street. And it seems to me that we are all a little strange in our own way. We are all different and special. Neighbor Mykola is probably the same age as my parents. His wife died of brain cancer many years ago. I have already forgotten what she looks like, because it was a long time ago. He wants to express his thoughts on paper with watercolors and he can do it with such beautiful colors, he manages to paint a complete picture for his pleasure. It seems that art therapy occupies almost the largest place in any therapy. In psychology it is definitely used.
You can see what my neighbor draws from his imagination. Opposite his windows is a brick wall. It separates other houses.

Ще сьогодні з свого четвертого поверху я побачила картини іншого сусіда Миколи. Вони сохнули довший час і я зблизилися, щоб зробити фотографії. Моя мама каже, що він трохи дивакуватий, він може йдучи вулицями посміхатися. А мені здається, що ми всі трохи дивакуваті по своєму. Ми всі різні і особливі. Сусід Микола мабуть ровесник моїх батьків. Його дружина померла від раку мозку багато років тому. Я вже забула як вона виглядає, бо це було давно. Він хоче виразити свої думки на папері аквареллю і він може це зробити такими красивими барвами, йому вдається намалювати для свого задоволення цілісну картину. Здається, що арт терапія займає чи не найбільше місто в будь якій терапії. В психології це точно використовується.
Ви можете побачити, що мій сусід малює з уяви. Навпроти його вікон стоїть вимурована стіна. Вона від'єднює інші будинки.

And I write it primarily for myself. This is what I want and can share with you. In fact, everything we have to do is imposed on us from childhood, and when you discard half of the duties, you can feel much better and easier. And you need to live peacefully and amicably with your neighbors.
Thank you for your attention and visit.

І я це пишу в першу чергу для себе. Це те, чим я хочу і можу поділитися з вами. Насправді все, що ми повинні робити нам нав'язують з дитинства і коли відкинути половину обов'язків, то можна себе відчувати набагато краще і легше. А ще з сусідами потрібно мирно і дружно жити.
Дякую вам за увагу і візит.