Розстріляні ілюзії

about 1 month ago

Мої недавні відвідини виставки Алли Гроської, про яку я писала вчора, наче склали докупи якийсь пазл. В залі, який присв'ячений убивству художниці, наведено вірш Василя Симоненка. Він залишив по собі дуже сильне враження, як і сама виставка.

Але спочатку в якості передумови нагадаю трохи контексту. Я раніше писала про Биківню. Масове поховання під Києвом знайшли тоді Лесь Танюк, Алла Горська і Василь Симоненко за підказкою місцевої жительки. Те, що вони побачили, було настільки жахливим, що ніхто із цих трьох не зміг просто забути і жити далі. Десятки тисяч закатованих, розстріляних українців. Здавалось, що земля вже не може вмістити їхні нещасні тіла... Ці твоє знали про можливі наслідки, хіба можна було мати ілюзії? Але ніхто не залишився осторонь.

Вірш очевидно описує враження Симоненка від масштабів побаченої трагедії. Він датований груднем 1962-го, а Биківню вони відвідали у серпні. Невдовзі після цього на залізничній станції його жорстоко побили працівники міліції, і через рік після цього він помер. Йому було всього лиш 28 років!

Гранітні обеліски, як медузи,
Повзли, повзли і вибилися з сил.
На цвинтарі розстріляних ілюзій
Уже нема місця для могил.

Мільярди вір - зариті у чорнозем,
Мільярди щасть - розвіяні упрах...
Душа горить, палає лютий розум,
І ненависть регоче на вітрах.

Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевно б репнуло від сорому й хули.

Тремтіть, убивці, думайте, лакузи,
Життя не наліза на ваш копил.
Ви чуєте? - На цвинтарі ілюзій
Уже немає місця для могил.

Уже народ - одна суцільна рана,
Уже від крови хижіє земля,
І кожного катюгу і тирана
Уже чекає зсукана петля.

Розтерзані, зацьковані, убиті
Підводяться і йдуть чинити суд.
І їх прокльони, злі й несамовиті,
Впадуть на душі плісняві і ситі,
І загойдають дерева на вітті
Апостолів злочинства і облуд.

...За все літо я бачив дуже мало живих людей, найяскравішими серед них були панянки Зубенко (Зубченко) та Горська. В останню я майже закохався. Никаючи по Каневу, ми зголосилися на тому, що слід ввести таке вітання:
"- Слава Україні!"
"- Навіки слава!"

Із листа Василя Симоненка до Івана Світличного.

fridaypoem ua culture poem pob waivio neoxian palnet creativecoin